1. Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?
  2. І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?
  3. Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?
  4. Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?
  5. Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,
  6. то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!
  7. Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,
  8. то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!
  9. Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,
  10. то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!
  11. Бо гидота оце, й це провина підсудна,
  12. бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!…
  13. Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,
  14. то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?
  15. Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?
  16. Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?
  17. Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?
  18. Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!
  19. Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,
  20. чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?
  21. Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,
  22. хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!
  23. Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти…
  24. Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?
  25. Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
  26. Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,
  27. то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,
  28. це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
  29. Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
  30. Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
  31. Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?
  32. Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
  33. Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
  34. Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив…
  35. О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник…
  36. Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?
  37. Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.
  38. Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,
  39. якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,
  40. то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!… Слова Йова скінчилися.

Постоянная ссылка на эту страницу bibleonline.ru/bible/ukr/18/31/.

Выбор перевода и языка



© Библия Онлайн, 2003-2016