1. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
  2. нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!
  3. Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
  4. того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
  5. Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
  6. щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
  7. І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
  8. І не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
  9. Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
  10. вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
  11. і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
  12. Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
  13. Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
  14. і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
  15. на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
  16. Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
  17. Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
  18. і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
  19. І вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
  20. Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?
  21. Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
  22. бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
  23. А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
  24. і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
  25. Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
  26. Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
  27. і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
  28. і спустив його серед табору його, коло наметів його.
  29. І їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
  30. Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,
  31. а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців Ізраїлевих повалив…
  32. Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
  33. і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
  34. Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
  35. і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
  36. І своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
  37. бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті…
  38. Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
  39. і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
  40. Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
  41. І все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого Ізраїлевого,
  42. вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
  43. як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
  44. і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили…
  45. Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
  46. А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
  47. Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
  48. І Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
  49. Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
  50. Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
  51. І побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
  52. І повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
  53. І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
  54. І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
  55. І народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена Ізраїлеві оселив.
  56. Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
  57. і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
  58. І жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
  59. Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь Ізраїлем,
  60. і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
  61. і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога…
  62. І віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
  63. його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
  64. його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
  65. Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
  66. і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
  67. Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
  68. а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
  69. І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
  70. І вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
  71. від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спадок Свій,
  72. і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

Постоянная ссылка на эту страницу bibleonline.ru/bible/ukr/19/77/.

Выбор перевода и языка



© Библия Онлайн, 2003-2016