1. Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.
  2. І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.
  3. І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.
  4. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.
  5. Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;
  6. а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли.
  7. А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.
  8. Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.
  9. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
  10. І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?
  11. А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.
  12. Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
  13. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
  14. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите…
  15. Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!
  16. Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.
  17. Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.
  18. Послухайте ж притчу про сіяча.
  19. До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
  20. А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
  21. але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.
  22. А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.
  23. А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.
  24. Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
  25. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
  26. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
  27. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?
  28. А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?
  29. Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.
  30. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.
  31. Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
  32. Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.
  33. Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.
  34. Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,
  35. щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!
  36. Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.
  37. А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,
  38. а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;
  39. а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.
  40. І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.
  41. Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,
  42. і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
  43. Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
  44. Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
  45. Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,
  46. а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.
  47. Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.
  48. Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.
  49. Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,
  50. і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
  51. Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому.
  52. І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.
  53. І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.
  54. І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?
  55. Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?
  56. І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?
  57. І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!
  58. І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.

Постоянная ссылка на эту страницу bibleonline.ru/bible/ukr/40/13/.

Выбор перевода и языка



© Библия Онлайн, 2003-2016