1. Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.
  2. І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.
  3. І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.
  4. А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.
  5. А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!
  6. Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:
  7. Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога… Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?
  8. І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?
  9. Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?
  10. Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому:
  11. Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
  12. І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!
  13. І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав.
  14. А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.
  15. Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним.
  16. Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: Чому то Він їсть із митниками та з грішниками?
  17. А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння.
  18. А учні Іванові та фарисейські постили. І приходять вони, та й говорять до Нього: Чому учні Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять?
  19. Ісус же промовив до них: Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають вони молодого з собою, то постити не можуть.
  20. Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів.
  21. І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, і дірка стане ще гірша.
  22. І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків.
  23. І сталось, як Він переходив ланами в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали колосся зривати.
  24. Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому роблять у суботу вони, чого не годиться?
  25. А Він їм відказав: Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?
  26. Як він увійшов був до Божого дому за первосвященика Авіятара, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було, тільки священикам, і дав він і тим, хто був із ним?
  27. І сказав Він до них: Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,
  28. а тому то Син Людський Господь і суботі.

Постоянная ссылка на эту страницу bibleonline.ru/bible/ukr/41/02/.

Выбор перевода и языка



© Библия Онлайн, 2003-2017