1. І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.
  2. І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:
  3. Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.
  4. І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.
  5. Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;
  6. а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.
  7. А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.
  8. Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.
  9. І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
  10. І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.
  11. І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,
  12. щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!
  13. І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
  14. Сіяч сіє слово.
  15. А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
  16. Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
  17. та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
  18. А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,
  19. але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.
  20. А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.
  21. І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?
  22. Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.
  23. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
  24. І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.
  25. Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
  26. І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,
  27. і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.
  28. Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.
  29. А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.
  30. І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?
  31. Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.
  32. Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.
  33. І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
  34. І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
  35. І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.
  36. І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.
  37. І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!
  38. А Він спав на кормі на подушці… І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?
  39. Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала…
  40. І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?
  41. А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?

Постоянная ссылка на эту страницу bibleonline.ru/bible/ukr/41/04/.

Выбор перевода и языка



© Библия Онлайн, 2003-2016