1. І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,
  2. говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.
  3. У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!
  4. Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,
  5. але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.
  6. І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?
  7. А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?
  8. Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?
  9. А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.
  10. Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.
  11. Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.
  12. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!
  13. А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!…
  14. Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.
  15. До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
  16. А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.
  17. Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!
  18. І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?
  19. Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!
  20. Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.
  21. А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!
  22. Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!
  23. А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.
  24. Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
  25. Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти…
  26. Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?
  27. А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!
  28. І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.
  29. А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
  30. і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.
  31. І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.
  32. Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,
  33. і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!
  34. Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.
  35. І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.
  36. А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?
  37. А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
  38. І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!
  39. А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
  40. І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:
  41. Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!
  42. Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!
  43. І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.

Постоянная ссылка на эту страницу bibleonline.ru/bible/ukr/42/18/.

Выбор перевода и языка



© Библия Онлайн, 2003-2016