1. А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.
  2. І мечем він стяв Якова, брата Іванового.
  3. А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків.
  4. І, схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці.
  5. Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього.
  6. А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в'язницю при дверях.
  7. І ось Ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай! І ланцюги йому з рук поспадали.
  8. А Ангол до нього промовив: Підпережися, і взуй сандалі свої. І він так учинив. І каже йому: Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди.
  9. І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від Ангола, бо думав, що видіння він бачить.
  10. Як сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилась сама їм. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, і відступив Ангол зараз від нього.
  11. Сказав же Петро, опритомнівши: Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського.
  12. А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося.
  13. І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода,
  14. та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!…
  15. А вони їй сказали: Чи ти навісна? Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: То Ангол його!
  16. А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.
  17. Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.
  18. Коли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром.
  19. А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував.
  20. А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської.
  21. Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив.
  22. А натовп кричав: Голос Божий, а не людський!
  23. І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер…
  24. Слово ж Боже росло та помножувалось.
  25. А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.

Постоянная ссылка на эту страницу bibleonline.ru/bible/ukr/44/12/.

Выбор перевода и языка



© Библия Онлайн, 2003-2017